Степан Івахів: «Боротьба з корупцією – шведський досвід та перспективи України»

12 Лютий, 2016 - 13:44

Розмови навколо боротьби з корупцію в Україні тривають уже багато років. Кожна нова влада декларує непохитність у прагненні подолати корупцію, проте декларації дуже часто не перетворюються на конкретні дії, а лишаються порожніми розмовами. І цими розмовами ми так забовтали проблему корупції, що фактично демонізували її в очах громадськості та приліпили на неї клеймо «місія нездійсненна». Але насправді корупція має конкретні форми та прояви, а головне, є численні методи боротьби з нею, які Україні не потрібно вигадувати, — достатньо просто перейняти успішний досвід інших країн.

Однією з найбільш вільних від корупції країн світу є Швеція. В рейтингу міжнародної організації «Transparency International» вона разом із Данією та Фінляндією входить до першої трійки найменш корумпованих країн світу. Для порівняння: Україна в цьому рейтингу аж на 130 місці. Фахівці «Transparency International» виділили чотири основні дієві механізми, які дозволили Швеції назавжди забути про корупцію. Виявляється, ці механізми достатньо прості та зрозумілі.

1. Однією з головних умов запобігання корупції є заборона особистих контактів чиновника та громадянина. 

Про що йдеться? Для того щоб корупційна дія відбулася, потрібен чиновник із повноваженнями, громадянин, якому потрібно отримати від чиновника певну послугу в межах його повноважень, та їхня особиста зустріч, щоб чиновник зміг висунути умови надання такої послуги. Наприклад, хочете ви оформити собі земельну ділянку. Для цього є певна процедура, яку прописано в законі. Ви йдете до чиновника, надаєте всі документи, а він вимагає додаткові довідки й навмисно затягує оформлення. Коли вам це набридає, ви запитуєте: «Скільки?» 

У Швеції цю проблему розв'язали дуже просто, запровадивши систему e-government, або електронний уряд. Усі питання, які потрібно громадянину Швеції від будь-якого органу влади, він вирішує через інтернет, не виходячи з дому. Він не бачить чиновника. Він формує запит та надсилає відповідній службі. Додавати довідки не потрібно, бо всі вони в електронному вигляді вже є. Чиновник, отримавши запит, не бачить даних про громадянина, бо ця інформація закодована. Чиновник має розглянути його по суті, задовольнити, якщо всі вимоги закону виконано, та відповісти в чітко визначені строки. Якщо чиновник надішле відповідь невчасно – його звільнять з роботи. Якщо протизаконно відмовить у задоволенні запиту – проти нього порушать кримінальну справу.

2. Обов’язкове декларування доходів. 

Виявляється, що влада Швеції не витрачає зусиль на численні «раптові перевірки» чиновників та не шпигує за ними. Все значно простіше. Якщо ти взяв хабар – це позначиться на твоєму матеріальному становищі. Тобто в тебе з’являться додаткові гроші на рахунках, нове авто чи квартира. Чиновник має це декларувати, а фіскальні органи легко помічають будь-яке збільшення статків у деклараціях. І щойно такий факт фіксується – фіскальні органи разом із правоохоронцями починають слідство, щоб встановити, яким шляхом чиновник отримав додаткову винагороду. Причому «надурити» фіскальну службу та не задекларувати нового майна чи рахунків – не вийде. Фіскали мають прямий доступ до реєстру прав власності та до банківських рахунків. Отже, збрехав у декларації – маєш кримінальну справу. Й оформити гроші на родича чи друга теж не варіант, бо прийдуть до них із тим самим запитанням – звідки ви взяли ці гроші?

3. Обмеження готівкових розрахунків. 

Чи не єдиний варіант уникнути декларування прибутків – це зберігати гроші у готівці. Заборонити збирати готівку в себе під подушкою дуже важко. Значно простіше обмежити її використання, заборонивши приймати готівкові платежі на більш як 5—6 тисяч євро. Тобто хочеш купити за готівку одяг, їжу чи побутову електроніку – будь ласка. Хочеш купити машину чи квартиру – маєш платити через банк із власного рахунку. Неодмінно задекларованого. А це означає, що ти зобов'язаний пояснити фіскальним органам походження грошей на цьому рахунку.

4. Повна відкритість діяльності влади. 

Всі декларації чиновників — у відкритому доступі. Будь-який громадянин може перевірити декларації за кілька років і, якщо виявить ознаки раптового збагачення, звернути на це увагу фіскальних органів, а також вимагати від них відповіді – чи перевірили вони цього чиновника? Реєстри власності теж відкриті, тому приховати від громадськості нову квартиру чи машину чиновнику буде дуже важко. Таким чином громадяни можуть контролювати діяльність чиновників та органів контролю.

А що ми маємо в Україні?

1. E-Government. Система «Електронний Уряд» на сьогодні вже розпочала свою тестову роботу в форматі «Портал державних послуг». Тут наразі можна отримати 235 державних послуг в режимі онлайн, незабараом буде доступною ще 41 послуга, а 903 знаходяться в роботі. Розробкою цієї системи займаються IT-волонтери та органи державної влади. Як тільки розробку системи завершать, її можна буде запровадити у всіх без винятку органах влади. Аби вона запрацювала швидше, до її розробки можуть дуличитися волонтери. Вся інформація на порталі igov.org.ua.

Ще однією важливою частиною E-Government є електронна система державних закупівель. В Україні вона має назву ProZorro і вже працює в багатьох міністерствах та на державних підприємствах. Для повного її запровадження на всій території України потрібен відповідний закон. Він вже був проголосований в першому читанні, тож залишається лише прийняти його в цілому.

2. Вже діє обов’язкове декларування доходів для депутатів та державних службовців. Потрібно лише прийняти ще один закон про «Електронне декларування», який коаліція обіцяє невдовзі поставити на голосування. Нагадаю, це також вимога для отримання Україною безвізового режиму з ЄС. Тепер, якщо чиновник раптово збагатів, то його персоною буде займатися НАБУ за поданням ДФС. 

3. Вже ввели обмеження на використання готівки в Україні. На сьогодні це 150 000 грн., або 5000 євро. Нацбанк хоче ще більшого обмеження – до 50 тис. грн.

4. Діяльність органів влади стає більш відкритою, громадяни отримують доступ до державних реєстрів, до інформації про декларації чиновників. Рішення органів влади та проекти цих рішень також постійно публікують на офіційних сайтах цих органів. Незабаром можна буде ознайомитисяз зі всіма витратами державного бюджету на сайті Мінфіну.

Висновки. 

Отже, в Україні за останні два роки вже зроблені перші кроки для закладання фундаменту в розбудову держави, вільної від корупції. Звісно, треба зробити ще дуже багато. Окрім остаточного запровадження всіх чотирьох механізмів боротьби з корупцією за прикладом Швеції, нам потрібно дати лад у фіскальній, правоохоронній та судовій системах. У тій же Швеції довіра людей до цих інститутів влади формувалася століттями, але в нас стільки часу просто немає. Окрім запровадження механізмів боротьби з корупцією нам потрібна прозора та ефективна робота фіскальної служби. На жаль, реформування ДФС було повністю провалено Кабінетом Міністрів України. Замість ліквідації податкової міліції, спрощення адміністрування податків і зборів, ефективного використання електронних сервісів, подолання корупції та підвищення професійності інспекторів, ми отримали лише зменшення кількості державних податкових інспекцій в країні, псевдо-мораторій на перевірку бізнесу, який податкові інспектори цинічно порушували, та обіцянку передати митниці в управління іноземних кампаній, яка залишилася лише обіцянкою. 

Замість контролю за фінансами в країні, фіскальні органи продовжили займатися узаконеним рекетом для особистого збагачення вузького кола осіб. Така структура ніколи не буде ефективним інструментом у боротьбі з корупцією. Тому ДФС в Україні потребує негайного реформування. 

Те саме стосується й нереформованих українських судів. Всі спроби подолати корупцію будуть марними, доки корупціонери відчуватимуть невідворотність покарання. Якщо українські суди за хабарі будуть продовжувати відпускати корупціонерів, то вся робота влади у боротьбі з корупцією зійде нанівець. Тому реформування судової системи (разом з реформою в ДФС) мають йти паралельним шляхом із впровадженням Верховною Радою нових антикорупційних законів.

Але головна умова боротьби з корупцією – це небайдужість українців, активність громадських організацій, волонтерів та ЗМІ у виявленні всіх корупційних діянь. Люди мають бути нетерпимими до цих незаконних проявів та здійснювати постійний тиск на владу, щоб вона робила конкретні кроки в боротьбі з цим злом. Тільки так ми зможемо врешті подолати цю глобальну проблему.

Степан Івахів,
народний депутат України, 
заступник голови депутатської групи «Воля народу»

Теги: