Степан Івахів: «Країні потрібна повна люстрація – від Києва до найменшої сільської ради»

9 Квітень, 2014 - 13:43

Нардеп від Волині Степан Івахів вважає, змінити всю виконавчу владу від Києва до найменшого району України — це те, що дасть шанс країні якомога швидше вийти з кризи. Повна люстрація, нові обличчя, великий бізнес, який виплачує чиновникам зарплатню, присяга для державного службовця — це ті кроки, які він сьогодні готовий підтримати без вагань.

   
- Cьогодні в суспільстві дуже неоднозначне ставлення до нової влади: є  багато критиків, є чимало шанувальників. Як ви оціните її кроки?  

- На даний момент я не хотів би давати оцінки процесам, які проходять в Раді. Лише після того, як в країні буде остаточно встановлено нову систему управління державою, можна буде робити висновки cтосовно того, які кроки були правильними, які — хибними. Також свідомий того, що не можна вимагати від людей, які сьогодні беруть на себе відповідальність за управління країною, щоб вони за добу зробили і змінили все так, як нам всім хочеться. Це просто фізично неможливо. Адже ніхто не очікував, що коли наступного після 20 лютого дня депутати прийдуть в сесійну залу, вони усвідомлять, що  державою фактично ніхто не керує - виконавча гілка влади попросту розбіглася. Тому для парламенту завданням номер один було відновити виконавчу владу в країні та  призначити новий Уряд, який повинен розробляти та впроваджувати реформи в країні, крок за кроком виводячи її з кризи. Але всі кроки мають бути системними, не популістськими та базуватися на позитивному міжнародному досвіді.

  
- Чимало політиків вважають, що Україна має обирати свій шлях самотужки, керуючись тим, що в нас інша ментальність та інші традиції. Ви ж у своїх інтерв’ю наполягаєте на використанні міжнародного досвіду. Чому? 
 

- Сьогодні в нас є лише той досвід, який ми здобули за часів СРСР, і той, який Україна здобула за роки незалежності. Помилково вважати, що треба використовувати тільки цей, внутрішній досвід. Насправді це велика проблема. Я нещодавно мав дискусію з одним депутатом ВРУ. Він старший за мене, досить поважний, багато років у політиці. В минулому він обіймав чимало високих державних посад. І він мені каже: «Що ж це коїться? Хто державою буде управляти, якщо всіх люструють?  Це ж нові люди прийдуть, без досвіду, вони ж не знають,  як і що робити у владі». На що я йому відповів, що, може це й добре — що не знають. Бо якщо глянути на чиновників, які протягом останніх двадцяти років залишаються при владі, лише змінюючи крісла,  то побачимо, що всі вони і досвід ніби мають, і знають, як все робити – але до чого вони довели країну? А працювати по-іншому так звана стара гвардія професійних чиновників не вміє, та й не хоче. То, може, краще взяти людей з базовою вищою освітою, які не зіпсовані пострадянським досвідом управління, та навчити їх працювати по-новому? Не переучувати, а саме навчати. З нуля. 
 

- А вам не здається, що це, може, занадто ризиковано? Надто радикально? Поки нові люди навчаться працювати — мине чимало часу. А в нас його обмаль - в країні криза, тому на навчання нема практично часу - країні потрібні результати роботи вже! 
 

- Не переоцінюйте важливість чиновників для розвитку держави. Це міф, в який нас надто довго змушували вірити.  Функціонування  апаратів багатьох міністерств сьогодні взагалі беззмістовне. Я працюю в Аграрному комітеті та на власному досвіді переконався, як Мінагрополітики замість реформ в аграрному секторі займалося з’ясосуванням у приватних аграрних компаній,  скільки й чого вони посіяли та зібрали, щоб потім Азаров з губернаторами прозвітували про “перемоги” в аграрному секторі та попіарили свою партію. Хоча, зрозуміло, жодного стосунку до врожаю вони не мали. І ось таким збором статистики та рекламою займалися цілі департаменти міністерства. За податки українців.  
 

Ми сьогодні живемо в умовах ринкової економіки і, в принципі, функція державного управління та регулювання не має такого великого значення, як би того хотілося чиновникам. Чиновницький апарат має надавати громадянам та бізнесу винятково сервісні функції, а не обтяжувати їх додатковою звітністю та непотрібними процедурами погодження. На контролі у держави мають бути тільки стратегічні напрямки економіки.  
Тому на сьогодні переконаний: на найвищих рівнях державного управління мають бути не політики, а безпартійні технократи – тобто фахівці своєї справи, які працюють на реальний, відчутний результат, а не займаються популізмом заради майбутніх виборів. А  на нижчі щаблі треба брати нових, молодих, амбітних, з базовою вищою освітою, в яких є велика внутрішня мотивація та бажання працювати. На зразок того, як працюють люди в будь-якій комерційній структурі. 
 

- Ідея залучати фахівців з бізнесу до державного управління не нова, але чим мотивувати, якщо, скажімо, зарплати в бізнесі й у державному секторі — зовсім різні? 
 

- На жаль, багато людей в Україні думають саме так: будуть гроші, будуть і нормальні кадри.  Але насправді це якраз навпаки.  Якщо ви поїдете в Японію і запитаєте про їхній головний лозунг в бізнесі, вони вам скажуть. (як було колись і в радянську епоху)  – кадри вирішують все. Тому треба починати саме з цього. 
 

Нещодавно прочитав гарну статтю про реформи в Грузії. Одним з головних реформаторів в уряді Саакашвілі був Каха Бендукідзе. Відповідаючи на запитання, скільки людей треба для нормального функціонування будь-якого міністерства, він відповів, що двадцятьох активних та чесних  цілком достатньо. Для України це може бути, скажімо, двісті людей. Але головне - не боятися звільняти тих, хто нічого не робить та саджати корумпованих. Вважаю цей досвід Кахи Бендукідзе дуже ефективним, тому що він реально зробив це своїми руками в пострадянській країні. Чиновники, які знаходяться сьогодні при владі не помітили за багато років, що світові стандарти управління змінилися і треба навчатися новому. А вони цього не хочуть.  
 

- То повернімось до ефективної мотивації чиновникам? Де брати елементарну зарплатню? 
 

- Так от, власне, мені дуже сподобалась ідея Кахи Бендукідзе стосовно оплати праці.  Відповідно до грузинського досвіду, зарплату чиновникам платив великий бізнес. Тобто було створено єдиний фонд, куди бізнесмени проводили відрахування, звідкіля свою платню, відповідно, отримували чиновники. Досвід Грузії доводить, що це ефективно. А чи готові українські бізнесмени скидатися на зарплати чиновникам? Впевнений, що мають бути готовими! Бо вони заборгували Майдану та українському народові. Бо нікого з представників великого бізнесу не було на барикадах. Всі вичікували. А тепер треба цей борг повертати. І особисто я готовий відраховувати гроші на такий фонд. Для утримання всього апарату Кабміну за підрахунками «Української правди» треба 421 мільйони доларів на рік. Для першої сотні найбагатших людей України зібрати ці кошти — не проблема.  
 

- На вашу думку, це реально — провести реформи власними силами? 
 

- Борони, Боже, проводити реформи в Україні власними силами! Треба звертатися по допомогу до міжнародної спільноти та залучати фахівців з Західної Європи, Польщі, країн Балтії, Грузії. Створити дорадчі органи, які б допомагали українській владі досконало прописати всі стратегічні та тактичні кроки, за якими мають проходити реформи в Україні. А вже для реалізації всіх намічених реформ треба мати на рівні виконавців саме нові молоді обличчя, які не будуть гальмувати чи саботувати ці реформи. Тільки тоді ми зможемо ефективно реформувати Україну. Підкреслюю – треба виконати дві умову, залучити міжнародний досвід для запровадження реформ, та змінити всю виконавчу владу від Києва до найменшого району України на політично незаангажованих, нових, молодих та завзятих людей. Тоді все вдасться. Бо з тим складом чиновників, що є сьогодні, запровадження будь-яких, навіть найбільш геніальних реформ просто неможливе. Помінявши всю виконавчу владу, започаткувавши реформи та забезпечивши державний та громадський контроль за чиновниками, ми зможемо побороти корупцію. Треба посилити відповідальність за корупційні діяння чиновників. Сьогодні це законодавство дуже лояльне. 
 

- Ваше ставлення до люстраційних комітетів? 
 

-  Сьогодні багато говорять про створення державою антикорупційних та люстраційних комітетів. Я підтримую таку ініціативу держави, але хочу наголосити, що всі ці комітети мають відстежувати корупційні дії чиновників,  а не доїти український бізнес. За оцінками журналістів та профспілкових організацій бізнесменів та роботодавців в Україні з бюджету через тотальну корупцію крали від 30 до 50% грошей. Уявіть собі, що можна зробити в країні, якщо завтра ці кошті підуть не в кишені чиновникам, а в українську економіку та соціальну сферу. Це вам ще одна відповідь на запитання, де брати додаткові гроші, окрім позик з-за кордону. Тому на контролюючих функціях таких комітетів — особливий наголос.  
 

- Тобто  ви за тотальну люстрацію
 

- Так!  Від Києва до сільської ради. Причому про критерії для люстрації можна сміливо питати в громадськості. Сьогодні рух Чесно, Опора, Майдан чітко виписують ці речі. Їхні напрацювання на 80% співпадають, а решта 20% тільки доповнюють ці критерії. Чому до сьогодні депутати не погодили ці умови та процедуру люстрації? Чому не виписали їх та не зафіксували? Пропоную, аби кожний державний службовець, перш ніж взятись до обов’язків, підписував новий текст присяги. У новій редакції має йтись про те, що він присягається, що не є членом якоїсь із партій, що не був фігурантом корупційних скандалів, що не має родичів-підприємців, які можуть отримати фінансову вигоду з його посади тощо. У разі порушення присяги або недостовірної інформації про себе чиновник автоматично звільняється з роботи. Все це має бути закріпленим законодавчо. І тоді жоден суд не зможе його поновити на роботі, як це було при Ющенку. Достатньо буде журналістського розслідування, аби тримати майбутніх чиновників від спокуси робити «чорні справи». 
 

- Чи зареєстровані на сьогодні законопроекти, які б пришвидшили процес люстрації? 
 

- Сьогодні, на жаль, про люстрацію лише говорять, але реальних законодавчих кроків в цьому напрямку я не бачу. Маю надію, що це зумовлено важкою економічною ситуацією та військовою агресією з боку Росії, а не спробою "заговорити" це питання. Майдан та громадянське суспільство висунули до влади чіткі вимоги, які ми зобов’язані виконувати.  Побачу, що мої колеги по парламентській більшості рухаються не туди – не мовчатиму! Питання люстрації занадто важливе, щоб ним знехтувати. Без повного оновлення влади на нас очікує таке ж розчарування, як після Помаранчевої революції.

 

http://slovovolyni.com/ukr/volyn/19674

Теги: