Україні відтермінували "безвіз": чого боїться ЄС?

25 Листопад, 2016 - 09:44

Сьогодні, коли всі збурені відкладанням питання безвіз для України, гарний привід задуматися – а що відбувається у нас? Чому нас не хочуть бачити в Європі вже зараз? Можливо цей час варто використати для себе, щоб навести лад у власному домі – в Україні?

За даними Статистичної служби Європейського союзу громадяни України у минулому році отримали близько 500 тисяч тимчасових дозволів на проживання в країнах-членах ЄС. 

Наша потужна трудова міграція – одна із причин зволікання Євросоюзу з безвізовим режимом для України.

«Якщо неправильно управляти країною, всі розумні люди поїдуть», – казав Лі Куан Ю, автор сінгапурського економічного дива. Згадати цю фразу мене змусила новина про переїзд в Азербайджан Дмитра Ківи, генконструктора концерну «Антонов».

Згідно офіційних даних, за останні 20 років кількість вчених в Україні скоротилася втричі. Як свідчить статистика, з 1996 по 2011 роки з нашої країни на постійне місце проживання за кордон виїхало 1622 вчених. Не важко здогадатися, що надалі ця цифра тільки зростала. І ось, найкращий авіаконструктор…

Виходить, що Україна має якийсь отвір, звідки постійно витікають мізки… Невтішно.

При чому їдуть не лише науковці. За даними Всеукраїнського лікарського товариства, торік Україну залишило сім тисяч медиків. Сьогодні оклад лікаря-хірурга вищої категорії становить 2868 гривень, а терапевта – 2690 гривень. Лікар-початківець отримує 2334 гривні. Згадується анекдот: «Нація, в якій лікар отримує 2 тисячі гривень, а ді-джей на радіо 15 тисяч, приречена на вимирання. Але весело, з музикою».

Чи може в цьому і полягає раціо сучасної медичної реформи? Раціоналізувати все так, щоб і лікарів не залишилося…

Нещодавно уряд прийняв цікаву постанову, якою визначив перелік професій, підготовка за якими здійснюється за кошти державного бюджету – 19 професій. Тут тобі і бурильник експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту та газ, і монтажник систем вентиляції, кондиціювання повітря, пневмотранспорту й аспірації. От тільки ні медиків, ні освітян в цьому переліку немає. 

Можливо, малося на увазі, що лікарів та вчителів готують ВУЗи, і на них не потрібно субвенцій місцевим бюджетам. А як же бути з медсестрами, акушерами та санітарками, яких зазвичай готують в училищах? На жаль, не всі місцеві бюджети зможуть профінансувати їхню підготовку.

Теж саме стосується і освітян. Чи, можливо, якщо регіон не зможе забезпечити підготовку вчителів, то йому, в дусі освітньої реформи, і школи не потрібні?

Нещодавнє опитування показало, що 30% українців хотіли б виїхати закордон на постійне місце проживання, а 40% хотіли б працювати закордоном. І це до тих 7 мільйонів, які вже працюють поза країною.

Україна постійно постачає якісний трудовий ресурс в розвинені країни, посилюючи їхні економіки. Натомість нам треба дбати про створення достойних робочих місць всередині країни. І цього неможливо досягти без сприятливих умов для бізнесу, без залучення інвестицій та нових виробництв.

Нещодавно парламентом в першому читанні були прийняті два законопроекти про залучення інвестицій в реальний сектор економіки через індустріальні парки. Створення таких парків в Україні – це реальний поштовх економіки. 

Законопроекти наразі готуються до другого читання, і сподіваюся, будуть розглянуті на наступному пленарному тижні. Тому що не менш важливим, ніж розгляд держбюджету-2017, є його наповнення. В тому числі податками від зростаючої економіки та працюючого населення.

Ярослав Москаленко

http://blog.liga.net/user/ymoskalenko/article/25008.aspx